ПУЛЬС, у, ч.
1. Поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, спричинені викиданням крові з серця при кожному його скороченні. Поправляюсь потрохи, серце і печінка стали меншими, пульс добрий, краще їм (Коцюб., III, 1956, 445); Коли його перевезли в тиловий госпіталь, він був уже без пульсу. Він був безнадійним. Життя покидало Орлюка (Довж., І, 1958, 319); Серце у дитини скорочується частіше, ніж у дорослого, і тому пульс у дітей частіший, ніж у дорослих (Шк. гігієна, 1954, 79); * Образно. Могутній пульс ритмічно бився в серці країни, надимаючи артерії міста новими й новими хвилями (Мик., Повісті.., 1956, 131); // Місце (у людини звичайно над зап’ястком), де особливо помітні ці коливання. Лікарка вхопила свого хворого за руку, мацала пульс… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 188); Лікар мудру руку Покладе на пульс дитині І в бурханні хорих жил Бачить нам усім незримий Поєдинок невловимий Поміж смертю та життям (Рильський, І, 1960, 216).
2. чого, який, перен. Ритм, темп чого-небудь (перев. стосовно життя, епохи і т. ін.). Ритм, нового життя, пульс радісного нового дня б’ється в поемі [В. Сосюри «Червона зима»] гаряче і напружено (Мал., Думки.., 1959, 29); У бурхливому зростанні творчої активності мас, у їх комуністичному ставленні до праці відчувається пульс нашого часу (Ком. Укр., 3, 1962, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 387.