ПУНКТИ́РНО. Присл. до пункти́рний. То ракети. І вогників смуга Полетіла у небо і безмовна й пунктирно ясна (Сос., Вибр., 1944, 225); Пунктирно висівали одноросткове насіння з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив (Хлібороб Укр., 2, 1965, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 389.