ПУНШ, у, ч. Міцний спиртний напій з рому, коньяку, вина тощо з цукром, водою, лимонним соком і т. ін., який подають до столу підігрітим. У карти грають [офіцери], люльки смокчуть, пунш п’ють (Кв.-Осн., II, 1956, 455); Пунші за пуншами щезали, неначе ченці виливали їх у безодню (Н.-Лев., III, 1956, 376); [Лена:] Ми зваримо пунш (Коч., II, 1956, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 389.