ПУНІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. пуні́єць, і́йця, ч.), іст. Римська назва населення Фінікії та міст Північної Африки, заснованих у IX ст. до н. е. фінікійцями. У краї Лібійськім Діє [вісник] по слову володаря, і залишають пунійці Давню свою неподатливість (Зеров, Вибр., 1966, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 388.