ПУ́РПУР, у, ч.
1. Фарбувальна речовина червоно-фіолетового кольору, яку добували в давні часи з залоз морського молюска. В термах оргія. Горять Чертоги пурпуром і златом, Куряться амфори (Шевч., II, 1963, 283); Мишенята Розташувались в заможному домі, де килими пишні Пурпуром ясним горіли по ложах слонової кості (Зеров, Вибр., 1966, 262); Червону фарбу пурпур в давнину добували з молюска (Наука.., 3, 1957, 24); * У порівн. Пурпуром сонце на сході горить (Фр., X, 1954, 181); Поля, де колос клониться тяжкий, Сади в плодах, мов пурпур огняний,.. — Це наше все, і це відстоїм ми (Рильський, II, 1960, 158).
2. Стародавня дорога тканина, пофарбована цією речовиною, а також одяг та інші речі з цієї тканини. [Егіст:] Вона не важиться ступать на пурпур, бо тямить, що не личить се рабині (Л. Укр., II, 1951, 332); Писав він і про царів, здирав з них лаври, пурпур.., показував їх у всій їх потворній та огидній наготі (Тулуб, В степу.., 1964, 267).
3. Темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багрянець. Завтра цвіт рясний троянди скине вповиття своє. Пурпуру пелюсток ніжних.. Вже не буде крить надалі під замкнутим пуп’янком! (Зеров, Вибр., 1966, 370); Зашемрав [вітер] стрічками знамен бойових, їх золотом, пурпуром, синню й блакиттю (Бажан, Роки, 1957, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 391.