ПУ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пу́чка. — Се ваша панночка, — промовляє до нас пані. — Цілуйте її в ручку. Панночка чи глянула на нас, чи ні, простягла дві пучечки поцілувати (Вовчок, І, 1955, 105); Чорнобривцю, цвіту папороті, терличу та усього по пучечці всипала [бабуся] в кашник та й пристановила до вогню (Кв.-Осн., II, 1956, 198); Щоб пиво було смачніше, батько вкидає в нього пучечку солі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 410.