Що oзначає слово - "пхати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПХА́ТИ, пха́ю, пха́єш, недок., перех.

1. Штовхати кого-, що-небудь рукою, ногою або якимсь предметом. Не пхайте його, він і сам упаде (Номис, 1864, № 3935); «Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?» На Коноплиночку в степу Будяк гукав (Греб., І, 1957, 52); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях.. Деякі бійці жартували, пхаючи один одного в сніг (Тют., Вир, 1964, 502); // Штовхаючи, примушувати пересуватися в певному напрямку; підштовхувати. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (Котл., І, 1952, 88); Його ведуть на гонок, до офіцера. Поліцаї беруть його за лікті і пхають на східці (Тют., Вир, 1964, 541); * Образно. На сході почало видніти. Вставала звідтіль якась ясна сила й стіною пхала темряву і всі її страхіття на захід (Вас., І, 1959, 310); // перен., розм. Примушувати робити що-небудь, іти кудись, підбивати на щось. Напала на мене туга ревная,.. вона мене пхала кудись пріч, далі, далеко… (Вовчок, VI, 1956, 252); Малашка не вміла добре розказати, що її пхало помагати Христі (Григ., Вибр., 1959, 204); Обов’язок мисливця не доводити свою биту дичину, щоб завонялася, та триденна мандрівка пхали нас додому (Досв., Вибр., 1959, 420); // перен., розм. Допомагати кому-небудь досягти чогось, призначати кудись. Комендантом військового поїзда штаб призначив офіцера запасу доктора Мраза. На такі дурні пости завжди пхали офіцерів запасу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 286).

Пха́ти вік (біду́, життя́) — жити погано, бідувати. Так свій вік пхає, як з моста та в воду (Номис, 1864, № 8217); Вдова-мати з дочкою зараз пхають біду заробітками в пральні солдатської білизни (Козл., Ю. Крук, 1957, 547); Він дійсно вернув назад до Галичини,.. пхав з дня на день нужденне життя, давнє щастя утекло (Ков., Світ.., 1960, 19); Пха́ти в я́му (в домови́ну і т. ін.) кого — доводити кого-небудь до смерті. — Не погубляй її і душі її, та й нас не пхай живих у яму, прошу тебе об сім… (сказав [Наум] і гірко заплакав), дай нам спокійно віку дожити (Кв.-Осн., II, 1956, 63); Трагедія Харитини виникла на соціальному грунті. Ми бачимо невидиму руку Цокуля, яка пхає наймичку в домовину (Життя К.-Карого, 1957, 89).

2. розм. Швидко, недбало засовувати що-небудь кудись; запихати. Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав, Та твій Рябко од їх оскоми не чував (Г.-Арт., Байки.., 1958, 56); Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Л. Укр., IV, 1954, 113); На голос команди повискакувало з дворів ще кілька уланів. Пришпорюючи коня, кожен з них пхав за пазуху добуті гостинці (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22); * Образно. Не добре було б, коли б 3-й т. [ом] був меншим од попередніх двох, я цього боюся і пхаю в нього цілих шість новел (Коцюб., III, 1956, 226).

Го́рлом пха́є кому, безос. — хтось дуже багатий, заможний. Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає (Укр.. присл.., 1955, 6); Пха́ти [свого́] но́са див. ніс.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 413.