ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (Коб., III, 1956, 323); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Корн., І, 1955, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 376.