ПІВГО́ЛОСНО, присл., рідко. Те саме, що напівго́лосно. Вірші хтось читав про вічний бій Півголосно, та повною душею (Перв., І, 1958, 488); В кабінеті командира вони лишилися наодинці і хоч півголосно, а могли продовжувати ту бесіду, яку почали їхні очі при зустрічі надворі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 378.