ПІВГО́ЛОСОМ, присл. Тихо, стишеним голосом. Хор заспівав тихо, півголосом, — так тихо, що через спів було чути, як на колесах дзюрчала та булькотала вода (Н.-Лев., IV, 1956, 100); Люди перемовлялися півголосом, короткими фразами, в яких відчувалися побоювання і тривога (Добр., Ол. солдатики, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 378.