ПІВДУГА́, и́, ж. Половина дуги (у 1 знач.) або неповна дуга. Дзвінка і пружна сталь велетенською півдугою з’єднала береги Дніпра (Жур., Вечір.., 1958, 377); Жовтаві хвилі за кормою розходяться півдугами і хлюпають у береги (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 379.