ПІВДІ́ЛА, невідм., с., рідко. Половина того, що треба зробити; половина діла (у 2 знач.). Хотів зробить велике діло — Іще й півділа не зробив (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 100); Ольга навіть зупиняється на півділі, здивована таким рішучим осудом її дій (Ткач, Жди.., 1959, 78); До виступу свого він ставився якнайуважніше. Бо — зуміє зацікавити з першого разу, тоді вже — півділа (Головко, II, 1957, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 379.