ПІВКОЛО́НКА, и, ж., архт. Невелика колона, що наполовину виступає з стіни. Барабани [Софійського] собору були оздоблені півколонками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515); Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (Стельмах, І, 1962, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 381.