ПІВСО́Н, сну́, ч. Те саме, що напівсо́н. На устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні (Л. Укр., І, 1951, 258); Неля не те, щоб зовсім не спала, а дрімала в якомусь виснажливому нервовому півсні (Вільде, Сестри.., 1958, 424); * Образно. Може, ти була скупа в розмові, Як під льодом річка у півсні, Я хотів, щоб у твоєму зорі Жайворонки бились голосні (Мал., Звенигора, 1959, 286); * У порівн. Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.