ПІВСТА́, невідм., с., розм. Те саме, що півсо́тня. В ті зимові сонячні дні, при півста градусах морозу, Шура, думаючи про полтавчан, відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину (Гончар, III, 1959, 180); Я подивився на годинник: було по півночі і до міста нам лишалось ще добрих півста кілометрів (Смолич, День.., 1950, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.