ПІВТОРА́, ч. і с., ПІВТОРИ́, ж., числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка (Гр., І, 1963, 431); Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. На доброму житі нажинала півтори копи (Стельмах, II, 1962, 209).
◊ Півтора ́лю́дсько́го див.лю́дськи́й; Півтори́ калі́ки; Півтора́ чолові́ка — мала кількість людей. — Через десять хвилин дзвінок, а дітей — самі бачите — півтори каліки (Збан., Малин. дзвін, 1958, 47).
ПІВТОРА… Перша частина складних слів, що має значення кількості з однієї з половиною одиниці, напр.: півтораарши́нний, півторагоди́нний, півторапроце́нтний і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 388 - 389.