ПІВШЛЯ́ХУ, невідм., ч. Середина відстані між чим-небудь; середина шляху. На півшляху до домівки вони стріли перехвильовану маму, яка бігла на завод у пошуках сина (Ю. Янов., II, 1954, 113); * Образно. [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі (Кроп., IV, 1959, 228); На півшляху Гриця перестріла Глафіра з малям на руках (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 390.