ПІГМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів. В період статевого дозрівання у підлітків, крім помітного наростання жирового шару, особливо у дівчаток, появляється природна пігментація шкіри (Шк. гігієна, 1954, 40); В одній з печер у Польських Татрах виявлений мікрорачок — жива реліквія льодовикової епохи. Він повністю позбавлений пігментації, білий, не має очей (Рад. Укр., 27.ІІ 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 390.