ПІД1, по́ду, ч.
1. Низинне місце; западина. Для рівнинних вододільних степів району зрошення півдня Української РСР характерна наявність замкнутих знижень від невеликих блюдець до великих западин, що займають тисячі гектарів і мають назву подів (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 54); Гаряче літо спалило вже лугові трави по буграх, нечисленні коні січової варти паслися на подах (Ле, Україна, 1940, 174).
2. Нижня горизонтальна поверхня, площина якого-небудь приміщення, ями, печі і т. ін. Смачно духмяніли пироги із картоплею, капустою й м’ясом, щойно зняті із поду, з капустяних листків (Дім., І будуть люди, 1964, 74); А хіба ж хто-небудь спускавсь у такий глибокий колодязь — під вичищати, — який пан викопав на степу, що вода в йому була чиста, як сльоза, а холодна, як крига (Григ., Вибр., 1959, 347); // мет. Дно в доменній печі. Колектив нашого мартенівського цеху в нинішньому році збільшив зйом сталі на 0,6 тонни з квадратного метра поду печі (Рад. Укр., 10. IV 1959, 1).
3. Місце, майданчик для стіжка. Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки (Н.-Лев., II, 1956, 264).
4. діал. Горище. — Коли надвечір прачка з слугою не вертали додому, вилізла мати на під, щоб поглянути відти на ріку, що з обома жінками діється, чи не йдуть уже (Коб., III, 1956, 183); У всім і всюди, від чого мене дома хтіли здержати, сиділа тота [та] «дика баба». Вона літом стерегла в полі гороху, до котрого я був дуже ласий; .. вона пробувала на поду, де мені заказано вилазити по драбині (Фр., IV, 1950, 465).
ПІД2, прийм., із особ. займ. оруд. в. одн. ПІДІ́, ПІДО́. Сполучення з прийм. під виражають:
Просторові відношення.
1. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні особи, предмета і т. ін.: а) нижче якого спрямована дія (знах. в.). Олександра погасила світло, вхопила полумисок з стравою та тицьнула його під лаву (Коцюб., І, 1955, 66); Одарка лежить, заложила руки під голівку, бліда-бліда, тільки очі їй сяють (Вовчок, І, 1955, 46); Що за люди — ясно буде потім, а тепер — швидше, хлопці, позносьте всіх під палубу, кладіть у теплі койки і годуйте гарячою їжею (Ю. Янов., II, 1958, 81); Потім він, Тонку очеретину приладнавши, Під неї древній підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (Рильський, III, 1961, 169); б) нижче якого відбувається дія або міститься хто-, що-небудь (оруд. в.). — А пам’ятаєш, Як у пекарні був щеням? Чи так жилося там? Замурзаний під лавою тинявся (Гл., Вибр., 1951, 116); У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці (Л. Укр., І, 1951, 390); Та враз білосніжним тюльпаном з героєм повис парашут… Спускайся.. Радянська земля під тобою… (Сос., II, 1958, 283); Один із тих, що сиділи попереду, — одутлуватий, похмурий, з мішками під очима, — поступився Вутаньці місцем (Гончар, II, 1959, 177); // Уживається при означенні тексту, в кінці якого стоїть або ставиться підпис, дата, зауваження і т. ін. (оруд. в.). Добре, поставимо під оповіданнями дати (Коцюб., III, 1956, 384); — Так чого ж ти і всі ваші люди не ставите підписів під актом? (Стельмах, І, 1962, 382); // Уживається при означенні предмета, покриву, шару і т. ін.: а) у спід чи в зворотний бік якого спрямована дія або накладається, застосовується що-небудь (знах. в.). Ломаку під руку, та й лиги! (Номис, 1864, № 11047); Сховала [Юнона] під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (Котл., І, 1952, 66); На поєдинки там виходили [вояки] вночі, Ховаючи під паху короговку (Л. Укр., І, 1951, 115); Іван сторожко поглянув на вулицю, чи їх ніхто не бачив, і заховав книгу у пазуху під пасок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 27); Вдень під пудру вживайте крем «Луч» — він фотозахисний (Наука.., 7, 1965, 37); б) на споді або на зворотному боці якого відбувається дія або міститься хто-, що-небудь (оруд. в.). Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом (Л. Укр., II, 1951, 326); Дорош, усміхаючись, глянув на Гната; але очі його під окулярами зробилися холодними і пронизливими (Тют., Вир, 1964, 117); Стиснувши під пахвою мольберт,.. я прискорив кроки, щоб не спізнитися на автобус (Томч., Готель.., 1960, 5); // Уживається при означенні маси, речовини: а) в глибину якої спрямована дія (знах. в.). Від корми.. до лінії якорного каната, який натягся і йшов похило під воду — все являло собою прекрасний образ напруженої рівноваги (Ю. Янов., II, 1958, 57); Замулилися джерела, пішли під землю, і нема вже там чистої холодної води (Тют., Вир, 1964, 421); б) у глибині якої відбувається дія або міститься хто-, що-небудь (оруд. в.). — А ти.., Пане добродію, Нептун! Сидиш, мов демон, під водою, Ізморщившись, старий шкарбун! (Котл., І, 1952, 104); Землі там [у руднику] груди рве без краю десь під землею динаміт… (Сос., II, 1958, 349).
2. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні предмета, місця: а) в нижню частину якого спрямована дія (знах. в.). Хтось крикнув: «букета!» — і цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці (Мирний, III, 1954, 273); Ще дитиною бігав він там, .. зазираючи під кожен кущ, у кожен закуток (Коцюб., І, 1955, 189); Вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони (Довж., І, 1958, 150); б) біля нижньої частини, основи якого відбувається що-небудь або міститься хто-, що-небудь (оруд.в.). А під горою літо боже: Скрізь зелено, усе цвіте… (Гл., Вибр., 1951, 75); Під величезною липою стіл, засланий червоним сукном (Тют., Вир, 1964, 398).
3. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні предмета, місця: а) у напрямку якого спрямована дія (знах. в.). Перейшли [хлопці] вулицю; підкрались під нову хату (Вовчок, І, 1955, 38); Марко перечекав, доки старий вийшов у другу кімнату, закотив очі під лоба: — В кожнім хуторі по дівчині любимо (Тют., Вир, 1964, 469); Перш як за ложку взятись, рукою по скатертинці крихти став згортати під край в наставлену долоню (Головко, І, 1957, 320); б) біля якого відбувається дія або міститься хто-, що-небудь (оруд. в.). Усміхнулась Катерина.., Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Шевч., І, 1963, 34); — У панському саду стояли генерали — Та й тим на голову сідали, А це солом’яник… Не боїмось, Під носом пурхаєм і сміємось (Гл., Вибр., 1951, 141); Він вів полки під Білгородом в бій (Бажан, І, 1946, 161); // Уживається при означенні руху в напрямку до вершини чого-небудь; на (знах. в.). Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза, і тащив він сповнені відра під гору (Вовчок, І, 1955, 295).
Обставинні відношення
4. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні певного явища або об’єкта дії, впливу: а) у зону поширення якого потрапляє або спрямовується хто-, що-небудь (знах. в.). Лицар-в’язень виходить з темного кутка і стає під промінь (Л. Укр., II, 1951, 194); Запітнілу голову шкідливо підставляти під холодний вітер: це сприяє швидкому відмиранню коренів волосся (Веч. Київ, 14.III 1967, 4); б) у межах, зоні поширення яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь (оруд., рідко знах. в.). Під туманом б’ється [море], стогне, зітхає (Коцюб., І, 1955, 396); Повиходили [піщани] з хат; збились в купу, як отара під дощ коло церкви (Мирний, І, 1949, 189); — Підвестися під вогнем на весь зріст — це безстрашність… (Довж., І, 1958, 301); Плюскочуться білі качки В басейні під тінню каштана (Рильський, І, 1960, 145); Збіглися тоді цікаві сюди подивитись, що буде з вишкою, а хлопці і під той вітер клепали, рятуючи свою споруду (Гончар, Тронка, 1963, 91); // Уживається при означенні предмета, у сферу дії якого спрямовується або потрапляє хто-, що-небудь (знах. в.). Де-не-де попадався під ноги безсмертник (Гончар, III, 1959, 62); Бив [Василь] тільки кулаками. Погано приходилося тому, хто попадав під той кулак (Хотк., І, 1966, 114); // Уживається при означенні дії, в межі якої спрямовується або потрапляє хто-небудь (знах. в.). 26 червня в Троянівці було одержано перші повістки з військкомату. Під цю чергу потрапили Панас Гичка, Микита Чугай, Охрім Горобець (Тют., Вир, 1964, 275); Попасти під скорочення; // Уживається при означенні влади, впливу, захисту і т. ін.: а) у межі яких спрямовується або потрапляє хто-, що-небудь (знах. в.). Під вплив Драгоманова, як ми вже сказали, попав і Франко (Коцюб., III, 1956, 32); [Антон:] Чи він дав би мені під пригляд своїх дочок? (Кроп., І, 1958, 171); — А що, коли ми попросимо діда Харитона, щоб він узяв нас під захист? (Мокр., Острів.., 1961, 43); — Додому? Під німця? Василю, що з тобою? (Жур., Дорога.., 1948, 9); б) у межах впливу когось, чогось відбувається що-небудь або перебуває хтось (оруд. в.). Багато визначних справ здійснив білоруський народ під керівництвом.. Комуністичної партії (Рад. Укр., 4.І 1959, 2); Не можу терпіти чужого солдата у своїй хаті, на своїй землі… Не можу жити під ворогом (Коз., Гарячі руки, 1960, 174); Бути під командою; // Уживається при означенні примусових обставин: а) в які потрапляє або спрямовується хто-небудь (знах. в.). [Панас:] Це, мабуть, так ще буде, що й у сні як кого налаєш, то під арешт? (Кроп., І, 1958, 135); — Як тільки з ним трапиться щось недобре — тебе і твою рідню віддамо під суд (Тют., Вир, 1964, 442); б) в яких перебуває хто-небудь (оруд. в.). «Ведіть його!» І під конвоєм я в степ іду сумним селом (Сос., II, 1958, 402); // Уживається при означенні несприятливого становища, в якому хто-, що-небудь перебуває (оруд. в.). Мати помирає в лікарні.. Батько — під загрозою позбутися роботи (Кол., На фронті.., 1959, 13); Отамани Коновалець і Оскілко наступають через Коростень на Бородянку. Київ під загрозою (Довж., І, 1958, 180).
5. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні певного способу виконання якої-небудь дії (знах., рідше оруд. в.). Об’їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявсь (Стор., І, 1957, 209); Під руки ввели князя до покоїв (Хотк., І, 1966, 112); Хтось у сірому пальті зупинив постать свою під кутом у шістдесят градусів наперед (Головко, І, 1957, 162); // Уживається при означенні предмета, за допомогою якого виконується дія (знах. в.). Акуратно, під лінійку, підкреслив [учитель] окремі місця червоним і синім олівцем (Кравч., Квіти.., 1959, 18); Картоплю садили під плуг і під лопату (Хлібороб Укр., 5, 1965, 13); Стригти під гребінку; // Уживається при означенні обмежувальної умови здійснення якої-небудь дії (оруд. в.). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього (Л. Укр., І, 1951, 247); Під великим секретом читала [Тася] нам «Марсельєзу», що переписала в Марусі (Вас., II, 1959, 312); Заборонялося і ніяк не менше, як тільки під страхом смерті: підходити до дротяної загорожі ближче ніж на п’ять кроків (Коз., Гарячі руки, 1960, 11); // Уживається при означенні забезпечення чимось певної дії (знах. в.). — Що ти з голою землею зробиш? Хоч би банки завели, де б під заклад гроші давали. Треба ж чимсь її обробляти (Мирний, III, 1954, 282); — Без грошей додому не повертайся, бо таки влізли в позички під високий процент (Стельмах, І, 1962, 472); // Уживається при означенні звуків, у супроводі яких відбувається дія, або мелодії, у відповідності до якої відбувається дія (знах. в.). Всі ми на березі моря під гомін прибою поснули (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 178); Коло танцює. Тупають під такт «молдуваняски» [молдаванески] ноги, здіймаються й опускаються злучені руки, мають білі хусточки в руках дівочих… (Коцюб., І, 1955, 232); Він сміється, щоб не заридать, Він плига під звуки сарабанди (Рильський, І, 1960, 172).
Означальні відношення
6. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність якоїсь зовнішньої предметної ознаки кого-, чого-небудь (оруд., рідко знах. в.). Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний, під щетиною увесь, як їжак (Вовчок, І, 1955, 276); — А чом же ви їх не покличете? Адже ж там двійко чималих є хлопців, либонь і під вусом… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89); На морі нині багато човнів під вітрилом (Коцюб., III, 1956, 134); Посеред хутора — дім під залізом (Тют., Вир, 1964, 30); Дівчата.. ходили цілими вервечками. І хлопці теж. Які в чумарках із стрічками на вишитих грудях, які.. у сорочках із сирового полотна під пояс (Головко, І, 1957, 148); Внизу посеред залу, як на цирковій арені, круглий стіл під зеленим сукном (Гончар, III, 1959, 290); // Уживається при вказуванні на ознаку, яка допомагає розпізнати або відшукати кого-, що-небудь (оруд. в.). Під 1118 роком у літопису згадується ім’я одного з билинних героїв — Ставра Городиновича (Наука.., 2, 1966, 42); Зберігатися під номером; // Уживається при вказуванні на ознаку, яка визначає обставину, керівну ідею і т. ін., за якими виконується дія (оруд. в.). — Ви тоді влаштуєте над Єгиптою товариське судилище під гаслом: — «Ганьба — ліваку!» (Гончар, Тронка, 1963, 257); Фельдшер уже знає, що значить зайти в кабінет. Це значить принести туди спирту під приводом офіціальної службової розмови (Тют., Вир, 1964, 67); Вони під виглядом заробітчан поверталися з Молдови (Стельмах, II, 1962, 47); // Уживається на означення певної особи, певного зразка, якому уподібнюється хто-, що-небудь або які наслідуються кимось (знах. в.). — А-а, Кошик! — затримав Віктора круглолиций, підстрижений під їжака Величко (Автом., В. Кошик, 1954, 290); Знав [Артем] напам’ять усього Сосюру. Іноді й сам під Сосюру пописував (Підс., Віч-на-віч, 1962, 140); Третій міністр одягнений під запорожця (Довж., І, 1958, 47); Паперові пластики добре піддаються фарбуванню та імітації під карельську березу і червоне дерево (Рад. Укр., 9.IV 1961, 3); // Уживається при вказуванні на предмет, особу або ознаки предмета, особи, у відповідності до яких добирається або до яких прирівнюється хто-, що-небудь (знах. в.). [Xарько:] Набив собі в голову, що мені селянка не під плече (Кроп., V, 1959, 563); — Колгосп хороший — це ми бачимо. От тільки чи підберете хлопця під норов нашої дівки? (Збан., Переджнив’я, 1955, 95); Ними [кладочками] можна було любуватися, як художнім твором.. — так вони були під стать і пейзажеві оцьому, і тихому темпові руху хвиль у річці (Хотк., І, 1966, 93); // Уживається при вказуванні на характер використання, застосування предмета (оруд. в.). Із діброви Козак виїзжає [виїжджає]; Під ним коник вороненький Насилу ступає (ІІІевч., І, 1963, 7); У шостій п’ятирічці передбачено також збільшення площі під садами, виноградниками і ягідниками (Колг. Укр., 3, 1956, 1).
7. з оруд. в. Уживається при означенні стану, в якому хто-небудь перебуває, або того, що спричинилося до якогось стану. У мене ж серце боліло, коли я дивився, як тане, як догоряє Франко. Я й досі під тяжким впливом тої зустрічі і не можу її забути (Коцюб., III, 1956, 339); І хоч трішечки я був, товаришу, під хмільком, а відразу підмітив, що своїм приходом викликав я поміж них розгубленість (Логв., Давні рани, 1961, 110); Все, що їй пропонували, вона виконувала слухняно, безвільно, мов під якимось страшним наркозом (Гончар, III, 1959, 190).
Часові відношення
8. із знах. в. Уживається при вказуванні на переддень чого-небудь. Мені так приємно було дістати Ваш лист якраз під новий рік, та ще з ялинкою (Коцюб., III, 1956, 418); Під неділю молоді моряки берегової оборони таємно від командира натягували холоші чорних штанів на вирізані з фанери широкі клинці.. Командир помітив «кльош» і наказав усім змочити штани в морській воді, а потім випрасувати їх (Автом., В. Кошик, 1954, 154); // Уживається при означенні часу, моменту припинення дії. Так пройшло кілька репетицій і під кінець їх Настя робила часом більше помилок, ніж впочатку [спочатку] (Л. Укр., III, 1952, 585); Письменникові [С. Жураховичу] властива манера несподіваного закінчення оповідання, коли.. не сказані ще ті слова, які так полюбляють говорити деякі автори вустами своїх героїв під завісу (Вітч., 1, 1961, 189); // Уживається на означення пори, часу, коли відбувається якась дія або виявляється який-небудь стан. Під ранок в мені виріс план самогубства, а на столі купа лушпиння з оріхів (Коцюб., II, 1955, 263); Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Тют., Вир, 1964, 125); До вечора вони не розмовляли між собою, хоч і бачилися в польовому таборі під час обідньої перерви (Тют., Вир, 1964, 270).
9. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні події, одночасно з якою відбувається якась дія або наявний який-небудь стан (знах. в.). Кожного року під ярмарок наїздили до панів гості (Вас., II, 1959, 334); // розм. Уживається при означенні маляти, яке народилося після попереднього (оруд. ч.). Того часу було нас у батька з матір’ю п’ятірко: найстаршенька сестриця Парася, а під нею був я, а після мене знайшовся в капусті братик Івасик (Вишня, II, 1956, 283).
Кількісні відношення
10. із знах. в. Уживається при визначенні міри чого-небудь у наближенні до певної межі. Хома стояв у хаті високий, аж під стелю (Коцюб., II, 1955, 18); В правій руці [юнака] селянська полотняна торба, напхана чимсь аж під самісіньку зав’язку (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).
11. із знах. в. Уживається при вказуванні на наближення до якої-небудь кількісної межі, до якоїсь міри. Товариш його — людина літ під сорок (Коцюб., І, 1955, 138); Мороз — під тридцять. Зранку це. А був ще більший в нічці (Нех., Чудесний сад, 1962, 113); Ледве допливла [Настя] снігом до Якилини, яку чомусь називали бабою, дарма що мала лише під п’ятдесят (Речм., Весн. грози, 1961, 11).
Причинні відношення
12. з оруд. і знах. в. Уживається при вказуванні на причину дії, стану або вияву чого-небудь (оруд. в.). [Елеазар:] Під тягарем одразу я упав, дозорець геть прогнав мене з роботи (Л. Укр., II, 1951, 137); Знову із свистом шомпол впивався в тіло твоє.. Ти кричав спершу, вужем звиваючись під гострими ударами (Головко, І, 1957, 73); Я відчув, як під його поглядом моє лице стало дерев’яніти (Панч, На калин. мості, 1965, 5); Хоча в роті вже було чимало нових людей, які Брянського не застали, але, під впливом його вихованців, вони теж пройнялися високою пошаною до загиблого командира (Гончар, III, 1959, 198); // Уживається при визначенні предмета, в результаті дії якого відбувається інша дія (оруд. в.). Прощайся з ясною красою, Бо вже заходять косарі; Зайшли, — поникла [краса] під косою, Зів’яла ранком на зорі (Граб., І, 1959, 54); Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі (Коцюб., І, 1955, 351); Чи було воно так? ..Чи вмер київський столяр Боженко де-небудь в глухому волинському шпиталі під ножем безсилого хірурга? (Довж., І, 1958, 210); // Уживається при визначенні дії, події, стану і т. ін., в залежності від яких відбувається певна дія чи наявний відповідний стан або які є причиною певних дій, відповідного стану (знах. в.). Вихор буває під посуху (Чуб., І, 1872, 35); Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші.. Хвилина — і табун мов буря понесла (Рильський, І, 1960, 257).
Відношення мети
13. із знах. в. Уживається при вказуванні на мету дії. Зібрали наші люди хліб, почали під озимину орати (Мур., Бук. повість, 1959, 189); Підійшли вони до мене з похиленими головами, як підходили в старі часи під благословення (Речм., Твій побратим, 1962, 147); Виконуючи свої зобов’язання, колгоспники внесли під урожай цього року 16 975 тонн торфу і торфокомпостів (Колг. Укр., 8, 1956, 22); // Уживається при вказуванні на мету використання або призначення предмета, особи. Назар запрягає коні під пана (Вовчок, І, 1955, 137); Надворі ще була весна, і висока трава в степу була вже готова під косу (Н.-Лев., II, 1956, 223); У 1965 році було закінчено спорудження залізобетонного мосту під метрополітен (Знання.., 6, 1966, 3).
Об’єктні відношення
14. із знах. в. Уживається при означенні предмета, безпосередньо на який спрямована дія. — Танцюй! — Офіцер опирається. — О, ще й не хоче, — котрийсь із махновців піддає йому ногою під зад (Гончар, II, 1958, 338); На шахті загув гудок. Галя непомітно штовхнула Женю під бік (Мокр., Острів.., 1961, 15); // Уживається при означенні особи, на яку спрямовуються чиїсь дії, вплив, певні відношення і т. ін. Уже Вулкан розм’як, як кваша, Венера те собі на ус. За діло, ну! — бере, бач, наша! Тепер під його підоб’юсь (Котл., І, 1952, 207); Не спить Рябко, та все так гавка,.. Все дума, як би то піддобриться під пана (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 391.