ПІДБАДЬО́РЛИВИЙ, а, е. Який додає сили, впевненості, піднімає дух, настрій. Він хотів був сказати їй ще щось підбадьорливе, але вловив у її втомлених, зволожених очах далеку, відсутню думку і одвернувся (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 174); // Який виражає заохочення до яких-небудь дій, вчинків. У підбадьорливих кивках голів і співчутливих поглядах очей правлінців він прочитав згоду з висловленими думками, і це його заспокоїло (Добр., Тече річка.., 1961, 110); // Який має здатність знімати втому, млявість, освіжати, додавати спритності, жвавості. Далеко за містом, в лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок, при підбадьорливому запаху сосни наша розмова почалась якось раптово, щиро (Тич., III, 1957, 278); // Який певними вигуками, діями і т. ін. примушує жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо). Підбадьорливе погейкування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 394.