ПІДБРЕХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до підбреха́ти. [Солоха (оглянулась):] Надежда вчить грамоти свого батька! [Прохор:] Що-о? Та це ти?.. Це вже ти підбрехнула! (Кроп., III, 1959, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 400.