ПІ́ДБІГЦЕМ, присл., розм. Майже бігом, бігцем. Вона жваво вимахувала порожнім кошиком і підбігцем спішилася по нову ношу (Л. Укр., III, 1952, 664); Вигинаючись і злосливо похитуючи головою, підбігцем тягнув [ішак] на собі клунки прядива й свого господаря (Досв., Гюлле, 1961, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 399.