ПІДВ’Я́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підв’яли́ти. Вітер.. доносить пахощі підв’яленого на лозах винограду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 412.