ПІДВЛА́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан або властивість за знач. підвла́дний 1. — Батько не раз оповідав мені про вас, хвалив вашу чесність, але проклинав вашу підвладність (Фр., VI, 1951, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 407.