ПІДВО́ДЧИК, а, ч. Той, хто править кіньми або волами на підводі. Підводчик одсмикнув руку, шкапина витягнула шию, напружилась, віз заскрипів (Бойч., Молодість, 1949, 197); Стоїть парокінна підвода з бочками пального, двоє дядьків покурюють осторонь.. Мабуть, сторож і підводчик, возій пального… (Гончар, Маша.., 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 411.