ПІДВО́ЖЧИК, а, ч. Той, хто підвозить що-небудь. Працював Петро в колгоспі, спочатку підвожчиком води для стареньких тракторів, тоді причіплювачем (Коп., Сусіди, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 411.