ПІДВОРІ́ТТЯ, я, с.
1. Проміжок між воротами й землею. З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (Ів., Вел. очі, 1956, 58); * Образно. Українські буржуазні націоналісти з імперіалістичного підворіття ще й досі марять про стару Україну з її відсталим сільським господарством (Ком. Укр., 9, 1967, 19).
2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку). Міклош спинив машину, вислизнув на тротуар і підбіг до низького і напівтемного, схожого на тунель підворіття (Перв., Материн.. хліб, 1960, 95); Вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття і спинилася в одному із .. нічим не примітних дворів (Руд., Остання шабля, 1959, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 411.