ПІДВІДНИ́Й, а́, е́, спец. Признач. для підведення, приєднання чого-небудь до чогось. Землесосні снаряди та екскаватори швидкими темпами прокладають дорогу воді, споруджуючи підвідний і відвідний канали (Рад. Укр., 23.VІІІ 1951, 1); Повне коло електричного струму складається з двох частин: зовнішньої і внутрішньої. Зовнішню частину кола становлять різні споживачі і підвідні проводи (Курс фізики, III, 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 406.