ПІДВІ́З, во́зу, ч. Дія за знач. підвезти́, підво́зити. Поставлено на державну основу підвіз учнів з віддалених місць проживання (Рад. Укр., 7.І 1971, 2); — Гляди ж, Прохоре, — попередив його батько, — буде більший підвіз, гукнеш тоді Романа та й пускайте парового млина (Шиян, Баланда, 1957, 3); // Те, що підвезено. Молотарка працює вхолосту, вночі скиртування не проводять, молотять з підвозу (Автом., В. Кошик, 1954, 243); Джо Біллінг загвинчував гайки. Джо Ролінзон накладав. Чин-гу подавав їх з підвозу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 406.