ПІДГЛЯ́ДИ, ів, мн. (одн. підгля́д, у, ч.), розм. Те саме, що підгляда́ння. Нудьгуючи, Лиска знічев’я бродив по дворищі, не раз ставав на підгляди замкових залів, на підслухи розмов між козаками (Кач., Вибр., 1953, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 414.