ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Кв.-Осн., II, 1956, 254); Цирульник, стрибаючи то ліворуч, то праворуч, підголював панські щоки і підправляв пишні невеличкі бачки (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 49); Нарядили Федора.., підстригли, підголили — так відразу двадцять літ з його обличчя старості зняли (Мирний, IV, 1955, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 416.