ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПІДДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. підди́вляться; док. Те саме, що підгляда́ти 1. Іван і піддивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий (Укр.. казки, 1951, 362); Випало здавати Книшеві. Він узяв одну колоду, перетасував, зняв, піддивився під карту і зразу одсунув (Мирний, III, 1954, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 423.