ПІДКО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкори́ти. — Народи, підкорені ним [Чінгісханом], буквально завмирали, паралізувались духовно. Почували себе вже наче приреченими на віки вічні в рабство (Гончар, IV, 1960, 75); Все вона робила автоматично і була цілковито підкорена чужій волі. Говорив їй Тимко, щоб вона йшла надвір витрусити його кожушок, вона йшла і витрушувала; наказувала їй мати зашивати торбу, вона зашивала (Тют., Вир, 1964, 278); Владі [грошей] підкорені всі закони суспільства визискувачів (Рибак, Час.., 1960, 690); Плакати полум’яних років революції і громадянської війни, станкова графіка, ілюстративні цикли — усе підкорено великій меті — служінню Батьківщині (Мист., 1, 1963, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 439.