ПІДКОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкороти́ти. Фільм [«Іван»] був підкорочений (Довж., І, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 440.