ПІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. підкрі́плять; док., перех.
1. чим і без додатка. Підтримуючи кого-небудь, збільшувати силу, міць і т. ін. Як старший із братів моїх, Я підкріпляти мусив їх, Щоб духа котрий не згубив. І всяк по змозі те ж робив (Граб., І, 1959, 401); Надія тверда Хай тебе підкріпля І в розумне життя Повсякчас направля (Сам., І, 1958, 65).
2. розм. Додавати собі сили, бадьорості завдяки відпочинку, їжі, напоям, сну і т. ін. Колісник аж увечері кинувсь. Його сон хоч і підкріпив, та не вернув спокою; на лиці зосталися сліди важких дум, пережитого лиха (Мирний, III, 1954, 37); [Настасія Юліанівна:] Ти приїхала сюди підкріпити здоров’я (Сміл., Черв. троянда, 1955, 9); Ситна вечеря так підкріпила козака, що він готовий був дертись на перший-ліпший бастіон (Добр., Очак. розмир, 1965, 187).
3. перен. Підтверджувати що-небудь фактами, цифрами, доводами і т. ін. Свої зобов’язання шофери підкріплюють ділом. Організувавши швидкісні рейси, вони набагато перевиконують денні завдання (Наука.., 10, 1956, 2); Костянтин Нагорнюк свою розповідь підкріплював переконливими цифрами (Київ. пр., 15.VІ 1951, 2); — Ми вітаємо ваше бажання вступити до комсомолу і будемо чекати того часу, коли ви підкріпите це своє бажання ділом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 444.