ПІДКУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкупи́ти. Пацєй не натискав, не квапився.. і надто влесливо вислухував авторитетні міркування князя. Підкуплений тим воєвода примирливо поскаржився: — Злий люд пускає чутку (Ле, Наливайко, 1957, 224); Підкуплена любов’ю до своєї дитини, вона, як той оборонець в суді, завжди виправдовує свого підзахисного, незважаючи на його провину (Добр., Тече річка.., 1961, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 445.