ПІДЛО́ГА, и, ж. Дощане, паркетне і т. ін. покриття у приміщенні, по якому ходять. Біжить щось по коридору, як підкований кінь, найшвидшим галопом і просто аж креше підлогу: цок, гуп..! (Л. Укр., V, 1956, 254); Східці вели в сухе приміщення з дерев’яною підлогою (Шер., В партиз. загонах, 1947, 38); // рідко. Те саме, що долі́вка. Глинобитна підлога для свинарників непридатна (Свинар., 1956, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 451.