ПІДМЕ́ТЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмести́. В хаті було чисто й затишно… Глиняна долівка була ретельно підметена (Руд., Остання шабля, 1959, 185); // підме́тено, безос. присудк. сл. Між верстатами було вже підметено (Автом., Щастя.., 1959, 37).
2. у знач. прикм. Чистий, прибраний (мітлою). Обмоліт лежить в зерні, А на другому боці На підметеному тоці І полови добрий стіг… (Перв., Казка.., 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 455.