ПІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Мити комусь які-небудь частини тіла знизу, зісподу. Перед доїнням вим’я корови обов’язково підмивають теплою водою і насухо витирають чистим рушником (Хлібороб Укр., 3, 1966, 32); Підмити дитину.
2. Частково (перев. знизу) руйнувати, розмиваючи стрімкою або тривалою течією води. Недалеко від Святогорська.. біліють крейдяні урвища. Могутні весняні повені що не рік підмивають їх усе глибше і глибше (Собко, Звич. життя, 1957, 3); Азовське море невпинно підмиває свої береги (Геол. Укр., 1959, 12); Під берегом підмила лід весняна снігова вода (Коп., Подарунок, 1956, 81); *У порівн. Якось на очах почав розвіватися туман, неначе його підмивала невидима хвиля (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 700); // Розмиваючи грунт, виносити на поверхню, робити видимим, доступним. Велетенські хвилі прибою набігали на берег, обламували його, підмивали прибережні дерева та кущі й часом забирали їх за собою (Трубл., II, 1950, 103); Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? Скучерявили густі лози, Підмили корінь дрібні сльози (Фр., XI, 1952, 25).
3. перен. Діяти руйнівно; руйнувати що-небудь поступово, але невпинно. Зростаючий мілітаризм, антагонізм праці і капіталу, розпад колоніальної системи, суперечності між капіталістичними країнами, нестримне піднесення революційного руху робітничого класу, бурхливе зростання світового соціалізму підмивають і руйнують імперіалізм, ведуть до його ослаблення і загибелі (Колг. Укр., 9, 1961, 1).
4. розм. Мити нашвидку, злегка або частково, подекуди. Підмивати підлогу.
5. перев. недок., перен., розм. Спонукати кого-небудь до якоїсь дії. Гостре й пекуче відчуття своєї сили тепер наповнювало її, підмивало на щось таке, чим би вона могла виявити свою волю над цим ненависним для неї кублом (Мик., II, 1957, 404); Почне що-небудь робити, а всередині в неї якийсь голос підмиває: йди та йди, — так як стане кортіти, то як Христя не перемагається, а таки покине й свою роботу, й дітей — біжить до Катерини (Григ., Вибр., 1959, 195); // безос., перев. у сполуч. із сл. так і, аж і інфін. Про надзвичайно велике бажання що-небудь робити. Її так і підмиває говорити! (Мирний, III, 1954, 224); Мене підмивало пожартувати з дівчат, ..забрати одяг та зажадати викупу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 67); Максим, підбігши до санок, як у воду, пірнає в пахуче сіно, зіскакує на ноги і зручніше вмощується біля візника. Його аж підмиває хоч трохи поправити кіньми (Стельмах, І, 1962, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 455.