ПІДМО́ГА, и, ж., розм. Те саме, що допомо́га. [Захарко:] Зважуй, сину, власним розумом про все те, що я тобі оце кажу. Мені є підмога від тебе і в полі, і в дорозі (Кроп., II, 1958, 133); В горах не скрізь піде машина. Коні ще значна підмога колгоспника (Хлібороб Укр., 10, 1965, 21); [Храпко:] Перед усіма кажу, перед усім світом хвалюся: отділяю я 20 тисяч з свого добра і опреділяю… на поміч бідним, на підмогу немощним… (Мирний, V, 1955, 206); На поміч колоністам з глибини степу підходили куркульські банди — не раз доводилось бронепоїздам у підмогу кінноті відкривати вогонь зі всіх бортів, відбиваючись від банд і шаблею і картеччю (Гончар, II, 1959, 125); За підмогою Петруся й Грицуня висунувся Митруньо з плота (Март., Тв., 1954, 147); Дід Зінько казав з порога: — Йди на шахту, не сиди. Ти тепер — моя підмога (Рудь, Дон. зорі, 1958, 98); // військ. Те саме, що підкрі́плення 2. Богун у Хмельницького батьківської поради питав Та собі підмоги з Чигирина прохав (Укр.. думи.., 1955, 116); Вже на сході зайнялась ранкова заграва, коли раптом з лісу надійшла підмога і вдарила на фашистів (Збан., Крил. гонець, 1953, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 458.