ПІДМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Намотувати ще трохи або додатково.
2. Намотувати на що-небудь під сподом чогось. Добре б було і перстень до серег мати, теж срібний, і по руці, а не такий, як у Горпини, — і срібний, та здоровий, як каблучка: щоб надіти — прийшлося прядивом підмотати… (Мирний, III, 1954, 20); — У мене ж нема чобіт, — сказав я. — Узуєш батькові. Я підмотаю тобі онучі і підеш у батькових (Багмут, Опов., 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 459.