ПІДМУ́Р’Я, я, с., рідко. Те саме, що підму́рок. * Образно. Твердим підмур’ям Спаській вежі Ти руську землю недарма поклав (Бажан, Роки, 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 460.