ПІДНЕ́СЕНО. Присл. до підне́сений 2, 3. Перед очима хвилювалося море голів, він піднесено звернувся до них: — Люди! Славне плем’я України! Чого хвилюється ваша душа і стогне натруджене серце? (Ле, Наливайко, 1957, 336); Незважаючи на втрати, настрій у бійців був піднесено войовничий (Гончар, III, 1959, 451); Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина — Тараса Шевченка (Літ. газ., 24.ІІІ 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 462.