ПІДНО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. піднови́ти, підновля́ти і піднови́тися, підновля́тися. Церковнослов’янські форми з’явилися почасти внаслідок підновлення первісного тексту «Слова» пізнішими переписувачами (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 470.