ПІДНІ́ЖКА, и, ж.
1. Пристрій у вигляді східців для входу в автомашину, вагон і т. ін. Екіпаж.. був схожий на ті карети, в яких їздили давні єгипетські фараони або московські цариці: крила круто загинались униз і спускались трохи не до самої землі; підніжки були одкидні, йшли, неначе сходи (Н.-Лев., III, 1956, 167); Поїзд мчав, мов вихор. На підніжках, у відчинених дверях вагонів, притримуючись за одвірки, стояли вартові (Досв., Вибр., 1959, 398).
2. Спеціальний пристрій, натискаючи на який, надають руху ручному примітивному ткацькому верстату. — То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я день і ніч торкала.. підніжки (Н.-Лев., IV, 1956, 266); Давид кидався: — Що таке? А, ні, цівки ще є, — і знов гуп-гуп лядою, машинально самими руками, ногами підніжки перебирав, а в голові не ткання (Головко, II, 1957, 84); Художнє ткацтво — одне з небагатьох ремесел, де не можна застосовувати механізації. Тут кожну ниточку, кожний візерунок треба виводити руками. Внизу верстата — десять-дванадцять підніжок. Натиснеш помилково іншу — і… брак (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 107).
3. розм. Удар ногою по нозі іншого або підставляння ноги під ногу людині, щоб повалити, збити її. Класична боротьба розвивалася, маючи за основу ті види боротьби, в яких дозволялися захвати не нижче пояса і заборонялися дії ногами (підніжки) (Спорт.., 1958, 25); // перен. Перешкода в якійсь справі. Щоб уміти допомогти «масі» і завоювати симпатії, співчуття, підтримку «маси», треба не боятися труднощів, не боятися причіпок, підніжок.. (Ленін, 41, 1974, 35).
◊ Ста́вити (поста́вити) підні́жку кому, чому — заважати, перешкоджати кому-, чому-небудь у якійсь справі. Бракоробам, заробітчанам, тим, хто ставить підніжку колективу, треба оголосити нещадну війну (Веч. Київ, 26.І 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 462.