ПІДНІ́ЖОК, жка, ч.
1. Підставка для ніг. Вона потягнула під грубу фотель, скулилася в нім вдвоє, підсунувши собі ще й підніжок під ноги, опустила голову (Коб., III, 1956, 379).
2. Те саме, що підні́жка 1. Поїзд рушає. Павло.. стрибає на підніжок (Мист., 1, 1956, 29).
3. перен., зневажл. Той, хто плазує перед ким-небудь. [Юрко:] Тепер ви бачите, який стоїть перед вами виродок, бузувір!.. Нікчемний підніжок, негідний раб (Кроп., III, 1959, 61); Він [О. Маковей] таврував косність, боягузтво, всіх тих «духом бідних», що перетворювалися у підніжків ворогів українського народу, хто інтереси народу вимінював на власну вигоду і благополуччя (Жовт., 2, 1956, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 463.