ПІДОЗРІ́ЛО. Присл. до підозрі́лий. Помітив [Сашко], що на товаришеві й сорочка пошматована, і картуз якось дуже підозріло насунутий на самі очі (Головко, І, 1957, 361); Дід злякано, підозріло дивиться [на невістку] (Вас., II, 1959, 118); Вчитель щось підозріло довго мовчав (Ю. Янов., II, 1954, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 476.