ПІДОСПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що приспі́ти. Як одна чого не вдіє, Зараз друга підоспіє — І пороблять діло вдвох (Гл., Вибр., 1951, 229); Розладнані ряди уманців зімкнулися. Підоспів з свіжим полком Чорнота (Кач., II, 1958, 443); Ну-бо, хлопці, повстаньмо, Пора підоспіла, Беріть, хлопці, хто рушницю, Хто пістоль, хто вила (Пісні та романси.., II, 1956, 288); Якраз підоспіла неділя, і була нагода одягтися парадно (Козл., Весн. шум, 1952, 87); Бундючно підвелося над столом спечене порося, а при ньому і хрін.., і редька з хвостиком, і цибулька з вусиком, і молода картопля, укропом посипана. А на заїдок до того всього можуть підоспіти ще й карасі в сметані (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 477.