ПІДОСТРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДОСТРО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Спонукати коня до швидкого бігу острогами; пришпорювати. Уявляв [Богун] собі, як розтікаються загони Калиновського, затоплюють Поділля, — і підострожував коня (Кач., Вибр., 1953, 110); Собакар підострожив коня і подався вскач по стежці, що йшла нагору (Добр., Очак. розмир, 1965, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 478.