ПІДОСІ́ННІЙ, я, є, рідко. Який буває на початку осені. До дзвону клепали [коні] суху підосінню землю, залишаючи на ній синюваті півмісяці (Стельмах, Правда.., 1961, 126); Ночі підосінньої година Тебе зустріне з поїзда в ліску (Мал., Серце.., 1959, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 477.